Види покарань та ставлення до них дитини
Покарання дітей — питання неоднозначне. Практичний психолог ДНЗ №726 м. Києва, мати двох синів Семенівська Наталія Всеволодівна, поділилася досвідом та корисними порадами.
Тема покарань дітей турбує усіх батьків. Хтось використовує методи такі, як їх батьки використовували, хтось приймає рішення ніколи так не робити, бо добре пам`ятають свої почуття від тих дій.
Давайте розглянемо які саме є покарання та усвідомимо їх наслідки.
Усі покарання можна розділити на фізичні та психологічні.
фізичні покарання дитини
Коли використовують ремінь, ляпаси, стусани – це фізичні покарання. Такі дії тільки залякують, і як виховний засіб – не працюють. Чому? Згадайте, під дією яких почуттів використовують цей метод. Це гнів, безсилля, роздратування. Доросла людина не може впоратись зі своїми емоціями, не знає, як вплинути на поведінку дитини.
У відповідь в дитини виникають такі почуття та думки:
• Батькам не можна довіряти ( А ви довіряли б тому хто вас б`є?);
• Страх перед силою інших;
• Не повага до тих, хто демонструє свою силу перед слабшими.
І що починає робити дитина, коли відчуває страх – вона бреше, щоб уникнути покарання; починає робити так, як і батьки – бити слабших; уникає спілкування з батьками, замикається в собі.
Однак, ігнорувати та придушувати свої негативні емоції батькам психологи не радять, це може погано позначитись на їх здоров`ї , а дітям потрібні здорові батьки ;). Свій гнів та безпомічність треба опрацьовувати. Уявіть себе зовнішнім спостерігачем, як усе це виглядає зі сторони, не приймайте рішення під дією емоцій, якщо потрібно і можливо – відійдіть на хвилину. А потім подивиться на ситуацію ще раз, можливо побачите нові аспекти та можливості вирішення, замість рукопрекладства.
Але бувають випадки, коли дії дитини можуть загрожувати її життю й життю інших людей. Тоді прийнятно використати методи фізичного впливу. Смикнути за руку, зупинити та серйозно подивитись у вічі. Такі дії повинні передати усю серйозність ситуації. Треба спокійно та твердо пояснити, чому дитину зупинили, та розповісти про наслідки.
психологічні покарання дитини
При використанні методів психологічного покарання, так як і при фізичному покаранні, важливо розуміти, під дією яких почуттів перебувають батьки. Треба зупинитись і подуматись, чи є розуміння всіх мотивів поведінки дитини. Будь-яке покарання без розуміння почуттів дитини може привести до незворотних наслідків.
Деякі психологи вважають, що взагалі карати дитину потрібно тільки з п`яти років до п’ятнадцяти, використовуючи метод “обмеження задоволень”. Однак ні в якому разі не залякувати, принижувати та маніпулювати!
Коли дитина почуває себе принижено та відчуває переляк, це означає, що психологічне покарання перейшло межу і стало моральним терором.
Покарання треба використовувати в крайніх випадках, і, звичайно, ні в якому разі ні для того, щоб підкреслити свій „авторитет”.
Якщо ви вирішили, що дитину потрібно покарати, то пам`ятайте:
• Дитина заздалегідь повинна знати, за що її можуть покарати і як саме;
• Коли пояснюєте, за що дитину покарано, слідкуйте за тембром, фразами та тоном голосу, він повинен бути твердим та спокійним;
• Дитина повинна розуміти, що не вона погана, а поганий її вчинок;
• Контролюйте свої слова – чи не принижують вони гідність, чи не маніпулюють;
• Покарання повинно тривати чітко оголошений час.
Чи можна зовсім обійтись без покарань? Теоретично – можливо, але батькам треба будувати сім`ю на любові, турботі, взаємоповазі, та постійно самовдосконалюватись.
