События

КнигиWOW. Чоловік на ім’я Уве

Є книги-здивування. Від них не очікуєш особливої глибини. Можливо ви взяли її з книжкової полички через гарну обкладинку чи веселу назву. Але раптом під цією обкладинкою вам відкривається цілий світ з його різними барвами. Саме такою виявилася книга «Чоловік на ім’я Уве» видавництва #книголав.

Чоловік на ім’я Уве, Фредрік Бакман, #книголав

Чоловік на ім'я Уве

Фредрік Бакман – шведський журналіст, блогер. І «Чоловік на ім’я Уве» — це літературний дебют автора. Але дебют дуже гучний: на сьогоднішній день продано більше 5 мільйонів примірників книги. Вона екранізована в Швеції і фільм за романом Бакмана вважається одним з найпопулярніших у країні.

Ви впізнаєте головного героя книги з перших сторінок. Ви стикалися з ним в магазині, на роботі, у ліфті… Він може нагадати вам когось із родичів чи навіть вас самих…

І якщо спочатку характер та життя містера Уве можуть здатися вам кумедними, то вже за кілька сторінок стає зрозумілим, що на меті у автора зовсім інше. Ця книга про самотню старість, про наших батьків, про нас з вами. Вона про те, що живучі поруч, ми можемо залишатися байдужими та сторонніми. Але варто озирнутися і можна побачити тих, кому дуже потрібна наша посмішка.

Головний персонаж досить своєрідний, він звик жити за правилами, сумлінно працювати та економити на власному комфорті. Пан Уве – звичайнісінький мешканець звичайнісінького міста. Міста, в якому, як він гадає, вже немає для нього місця… Але одного разу в його будинок в’їхав автомобіль з причепом, пом’яв поштову скриньку та ушкодив клумбу. Машина належить великій сім’ї. І саме ця сім’я вносить суттєві корективи в існування Уве…

Роман варто прочитати і підліткам, і їхнім батькам, і людям похилого віку. Він стає ланцюжком, що допоможе молоді зрозуміти старше покоління, подружжю нагадає, що варто більше цінити один одного, а бабусі й дідусі зрозуміють, що вони не самотні у своїх емоціях та переживаннях.

Ця книга – ще один бік нашого життя, який ми досить часто не помічаємо. І вона, як і життя різна: десь кумедна, десь сумна, десь зворушлива… Мабуть це одне з найкращих видань, які ми за останній час тримали в руках.