Головна » ЖизньWOW » События » Експерти: Поширеність вакцин-контрольованих захворювань серед дорослих може бути вищою, ніж серед дітей

Експерти: Поширеність вакцин-контрольованих захворювань серед дорослих може бути вищою, ніж серед дітей

26.04.2019 | События | Комментариев нет

2012 року Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) ініціювала щорічне проведення Всесвітнього тижня імунізації в останній тиждень квітня. Глобальну кампанію, мета якої – привернути увагу до цінності вакцинації, підтримують більш ніж 190 країн, у тому числі Україна.

Цього року Всесвітній тиждень імунізації із 24 по 30 квітня проходить під гаслом: «Наш спільний захист: #вакцини працюють!» – і присвячена перш за все Героям вакцинації у всьому світі – відповідальним батькам, представникам громадянського суспільства, медичним працівникам і новаторам, які створюють нові вакцини, тобто всім тим, хто допомагає захистити людей від небезпечних захворювань за допомогою імунізації. ВООЗ звертає особливу увагу на те, що кожен може стати Героєм вакцинації, зробивши свій посильний внесок у популяризацію імунізації і створення колективного імунітету в суспільстві.

Цьому та іншим важливим питанням вакцинації була присвячена зустріч українських експертів у галузі імунізації з представниками провідних ЗМІ, організована в Києві 19 квітня 2019 року на підтримку Всесвітнього тижня імунізації фармацевтичною компанією GSK Україна. Під час зустрічі експерти надали доведені дослідженнями дані про ефективність і важливість імунізації, причому не тільки в дитячому віці, але і протягом життя, а також ознайомили з актуальною статистикою щодо захворюваності.

Сучасні вакцини здатні захистити людину від 31 захворювання, серед яких такі небезпечні, як дифтерія, поліомієліт, правець, пневмонія, рак шийки матки, гепатит В, кір, краснуха, коклюш, вітряна віспа (вітрянка) та інші. Вакцинація визнана другим за ефективністю заходом профілактики всіх інфекційних захворювань, які існують сьогодні. Більш дієвим є лише використання чистої питної води. Навіть застосування антибіотиків не справляє настільки істотного впливу на зниження рівня смертності, як вакцинація[i]. Імунізація зменшує потребу в антибіотиках. Так, наприклад, глобально вакцинація дітей у віці до 5 років проти пневмококових захворювань може сприяти зменшенню на 11,4 мільйона днів (на 47%) використання антибіотиків при лікуванні пневмонії, викликаної Streptococcus pneumoniae[ii].

Імунізація допомагає щорічно запобігати від 2 до 3 мільйонів смертей у світі[iii]. Згідно з прогнозом ВООЗ, якщо ситуація з охопленням вакцинацією покращиться, вдасться врятувати життя ще 1,5 мільйона осіб на рік[iv]. Незважаючи на значні досягнення вакцинації, все ще близько 20 мільйонів дітей у світі або взагалі не вакциновані, або отримали не всі рекомендовані дози тієї чи іншої вакцини[v]. Глобальний рівень охоплення імунізацією проти краснухи становить лише 52%, пневмококової інфекції – 44%, ротавірусної інфекції – 28%[vi]. В умовах глобалізації та масового переміщення населення настільки низькі показники свідчать про високу загрозу спалахів небезпечних інфекційних захворювань.

Підтвердженням того, що побоювання небезпідставні, стала ситуація із захворюваністю на кір у світі. Із 2016 року кількість випадків захворювання різко зросла більш ніж на 30%, при цьому, за оцінками, кір спричинив 110 000 смертей. До таких наслідків призвели істотні прогалини в імунізації, яка є єдиним ефективним способом захисту від цього захворювання (із 2000 року завдяки вакцинації проти кору у світі врятовано понад 21 мільйон життів)[vii].

Найгірша ситуація із захворюваністю на кір спостерігається в Україні, де 2018 року зареєстровано 53 218 випадків (із 82 596, зафіксованих загалом у Європейському регіоні ВООЗ)[viii]. У 16 випадках захворювання призвело до смерті[ix]. 2019 року від ускладнень, викликаних кором, померли вже 14 українців, усього захворіло з початку року станом на 28 березня 35 002 людини[x].

Причина розвитку загрозливої ситуації – катастрофічне зниження охоплення імунізацією у країні протягом попередніх років унаслідок високого рівня недовіри суспільства до вакцинації. У 2016 році другу дозу вакцини проти кору, паротиту та краснухи (КПК) відповідно до національного Календаря імунізації отримали тільки 31% дітей (проти 95% у 2008 році)[xi]. Це був найнижчий рівень охоплення вакцинацією проти кору в Європейському регіоні ВООЗ та один із найнижчих у світі[xii]. Згідно з даними Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України, станом на 10 січня 2019 року тільки 56,6% дітей в Україні отримали пропущену першу дозу КПК, 46,2% дітей отримали обидві рекомендовані дози[xiii]. Для подолання спалаху кору необхідно домогтися охоплення вакцинацією на рівні 95-98%[xiv]. А це можливо, тільки якщо кожен громадянин України буде поінформований і відповідально прийматиме рішення про вакцинацію себе і своїх близьких.

Експерти звертають увагу на те, що в Україні загалом критично низькі показники охоплення дітей у віці до 1 року так званим первинним вакцинальним комплексом, тобто кількістю доз вакцини, необхідних для створення базового імунітету. 2017 року країна увійшла в десятку держав світу з найнижчим охопленням трьома дозами вакцини проти дифтерії, правця, коклюшу (АКДС-3) – нижче 50%; за цим показником ми на рівні з Анголою, Сирією, Південним Суданом, Нігерією і Сомаліxii. Станом на 1 січня 2019 року всі необхідні дози вакцини проти гепатиту В в Україні отримали 82,9% дітей у віці до 1 року, проти поліомієліту – 69,2%, коклюшу, дифтерії та правця – 67,5%, гемофільної інфекції – 51,1%[xv]. Для порівняння: глобальне охоплення дітей до 1 року первинним вакцинальним комплексом проти коклюшу, дифтерії, правця, поліомієліту, кору становить 85%, проти гепатиту В – 84%, проти гемофільної інфекції – 72%[xvi].

«Ситуація, яка склалася в нашій країні, демонструє, наскільки небезпечним може бути відсутність в інформаційному просторі достовірної, науково обґрунтованої інформації про значення імунізації. Нехтування цим фактом на загальнонаціональному рівні призвело до породження безлічі міфів і стало причиною масової відмови від вакцинації. У підсумку, маючи доступ до ефективних і якісних вакцин, українці поставили під загрозу і своє здоров’я, і здоров’я своїх дітей, і благополуччя майбутніх поколінь. Тільки повернувшись до свідомого ставлення до вакцинації, ми зможемо уникнути катастрофи», – коментує статистику щодо низького охоплення вакцинацією в Україні Володимир Курпіта, генеральний директор Державної установи «Центр громадського здоров’я МОЗ України».

Ситуація з розповсюдженням кору актуалізувала ще одну значущу тему – важливість вакцинації дорослих і захисту людей від вакцин-контрольованих захворювань протягом усього життя.

«Серед інфікованих кором протягом січня-березня 2019 року понад 45% – дорослі. Це свідчить про серйозну проблему в питанні імунізації дорослого населення і відсутність стійкого популяційного імунітету. З огляду на це, ми повинні бути особливо настороженими щодо ймовірності спалаху такого небезпечного захворювання, як дифтерія, ревакцинацію проти якої рекомендовано проводити дорослим кожні 10 років. Згідно з інформацією Міністерства охорони здоров’я, станом на 1 січня 2019 року проти дифтерії та правця були вакциновані тільки 55,6% дорослого населення країни», – зазначив Федір Лапій, к.м.н., доцент кафедри дитячих інфекційних хвороб та імунології НМАПО ім. П. Л. Шупика, головний позаштатний дитячий імунолог м. Києва. Разом із масовою відмовою від обов’язкової вакцинації існує і така проблема, як недооцінка небезпеки деяких вакцин-контрольованих захворювань та, як наслідок, ігнорування рекомендацій щодо імунізації. Показовою є ситуація з вітряною віспою (або вітрянкою), небезпека якої недооцінюється суспільством. Вітряна віспа може стати причиною важких ускладнень: пневмонії, енцефаліту. У 0,4-2% дітей, які народилися від матері, інфікованої вірусом вітряної віспи під час вагітності, спостерігається синдром вродженої вітряної віспи (рубцювання шкіри, аномалії кінцівок, мозку та очей). При цьому слід враховувати, що при інфікуванні вірус здатний регенеруватися, викликаючи в людей у віці старше 50 років, а також в осіб з ослабленим імунітетом вторинну інфекцію – оперізуючий герпес (або оперізуючий лишай)[xvii].

За оцінками ВООЗ, щороку у світі реєструється мінімум 140 мільйонів випадків вітряної віспи, у 4,2 мільйона випадків спостерігаються важкі ускладнення, 4200 людей гинуть[xviii]. Причому летальність серед дорослих у 30-40 разів вища, ніж серед дітей у віці 5-9 років[xix]. З огляду на те, що вітряна віспа є значною проблемою для громадської охорони здоров’я, ВООЗ виступає з рекомендаціями планової імунізації дітей проти цього захворювання. Наприклад, у США[xx], Канаді[xxi], Німеччині[xxii] вакцинація проти вітряної віспи є обов’язковою.

Експерти підкреслюють: поширеність вакцин-контрольованих захворювань серед дорослих може бути вищою, ніж серед дітей[xxiii]. Для досягнення епідеміологічного благополуччя у всіх вікових групах надзвичайно важлива роль колективного імунітету. Сьогодні медична спільнота має обґрунтовані дані про його вплив на зниження захворюваності не тільки в близькій віковій групі, а й серед осіб старшого віку. Наприклад, досягнення задовільного охоплення вакцинацією проти сезонного грипу, пневмококової та менінгококової інфекцій серед дітей віком до 5 років сприяло зменшенню кількості випадків захворювань, викликаних цими збудниками, у людей старше 60-65 років[xxiv].

Серед понад 40 000 смертей від вакцин-контрольованих захворювань, які фіксуються щороку в США, 99% припадає на дорослих[xxv]. Однак охоплення вакцинацією дорослих для більшості рекомендованих вакцин низькийxxiii. Це призводить до зниження рівня колективного імунітету в популяції, зміщення тягаря деяких захворювань у старші вікові групи, поступового повторного виникнення захворювань у дорослих і підлітків та, як наслідок, продовження існування вакцин-контрольованих захворювань. Наприклад, у Європі більшість випадків правця на сьогоднішній день припадають на людей похилого віку через знижене охоплення вакцинацією або ослаблення імунітету[xxvi].

Імунна система змінюється протягом усього життя людини, а тому для ефективної профілактики захворювань і поліпшення рівня здоров’я і добробуту потреба у програмах вакцинації існує на всіх вікових стадіях. Особливо важлива вакцинація для забезпечення здорового старіння. З огляду на підвищену сприйнятливість до інфекційних захворювань, літнім людям рекомендується певний набір щеплень. До списку внесено: імунізацію проти коклюшу для підвищення якості життя і вакцинація проти грипу, пневмококової інфекції, гепатиту А, дифтерії та правця[xxvii].

Важливим напрямом програми вакцинації протягом життя повинна бути також імунізація мандрівників і мігрантів, оскільки велика кількість переміщень між країнами і континентами підвищила потенціал поширення інфекційних захворювань. Імунізація – також ключовий компонент програм контролю інфекційних захворювань серед працівників системи охорони здоров’я і військовослужбовців.