Казки від тата. Як слоненя ялинку прикрашало
© Володимир Кравчук
Одного разу маленьке слоненятко підійшло до своєї матусі і трошки збентежено почало цікаву розмову.
- Мамо, нещодавно ми гралися з друзями, і балакучий папуга, розказав незвичайну історію. Він подорожував по далеким білим країнам, і дуже йому сподобалось одне свято. Всі будиночки були прикрашені кольоровими світлячками. Вночі там все так гарно сяяло. І ще там були різні магазини, і там теж були яскраві вітрини, звідусіль лунали ніжні мелодії, які люди називали колядками. І ще, саме головне, в кожному місті стояли великі трикутні дерева, прикрашені великими іграшками і вогниками. А в нашій місце вині я ніколи про таке не чув. Ти така доросла, мамо, можливо, ти знаєш більше про це?
- Любе моє слоненятко, вмощуйся по зручніше. Зараз розкажу тобі про ці білі країни.
Знаєш, чому вони білі? У нас цілий рік тепло, і гріє сонечко. А в тих країнах є різні пори року. Там є весна, коли на полях починає з’являтися молода зелена травичка і перші квіточки. Є літо – таке саме жарке як і в нас. Ще там є осінь – зразу після літа, тоді на деревах жовтіють листочки, капає дощик і починає холодати. І є зима, коли з неба замість дощику падає білий пухнастий сніг. Діти в тих містах ліплять з нього сніговичків, катаються на санчатах та грають у сніжки.
- Мамусю, а що то за дерево трикутне?
- То ялинка. Вони прикрашають її до свята, танцюють навколо неї і отримують на свято під ялинку подарунки.
- А що то за свято?
- Вони святкують Новий Рік, щороку, узимку.
- Ой, як це чудово.
Слоненятко посміхнулось, і, чомусь, раптом засмутилося.
- Любий, чого ти став такий сумний?
- Мамо, я теж хочу святкувати Новий Рік. Але в нас немає снігу, і трикутних дерев, ялинок, теж немає… і подарунків…
- Так синку, немає, бо то неможливо з нашим кліматом…
Слоненятко подякувало мамі за розмову, і чим духу побігло до своїх друзів.
Розказавши їм все, що почуло від мами, Слоненя запропонувало друзям нову гру.
- Якщо в нас немає ялинок і снігу, то давайте придумаємо, з чого ми можемо їх зробити!
- Ура! – закричали друзі. – Будемо майструвати!
Слоненятко згадало про високий кущик з ягодами, який теж мав трикутну форму, і повело друзів до нього на галявину. Білий папуга позбирав кольорові пір’їнки. Мавпочка принесла смачних фруктів.
Маленьке кенгурятко поприсідало по галявині, і назбирало в свою сумочку яскравих світлячків. Всіма цими багатствами вони прикрасили кущик. Ягоди, фрукти, пір’їнки замайоріли на кущику, який друзі назвали святковою ялинкою.
- Чогось не вистачає. – сказав білий папуга. – У тих білих містах на трикутних деревах я бачив велику зірку.
- Хм… — пробурмотало слоненя. – є в мене одна ідея.
Слонення побігло до своєї домівки і незабором повернулося, щасливо посміхаючись! В хоботі воно тримало, уявіть собі що? Так, справжню зірку. Його матуся змайструвала її із сріблястих виделочок.
Акуратно, слоненя вмостило зірку на верхівку кущика.
Доки друзі наряджали «ялинку», на вулиці стемніло, і на небі засяяли зірочки.
І тут кенгурятко згадало про світлячків. Воно бережно вийняло їх із своєї сумочки і порозсажувало на кущик.
- Ой, як гарно! Вигукнули друзі!
І справді, саморобна ялинка засяяла кольоровими вогниками, ніби обплетена новорічною гірляндою!
Друзі ще довго бавилися біля ялинки, доки на вулиці не стало зовсім темно.
А коли слоняча лягало спатки, то замріялося і набажало собі, щоб йому приснилася справжня новорічна ялика, і ще багато-багато снігу. І щоб разом з друзями, хоча б у сні, воно могло бавитися досхочу на санчатах, грати у сніжки і ліпити сніговичків.
© Володимир Кравчук
