Сльози, злість і сміх: як навчити дитину розуміти свої емоції
«Справжня освіта — це навчити дитину мислити і відчувати.»
— Джон Кеннеді, президент США
Дитина злиться, сміється, плаче чи радіє — усе це емоції. Але часто малюку важко пояснити, що саме з ним відбувається. У результаті він може замикатися в собі або реагувати криком і сльозами. Навчити дитину говорити про почуття — означає дати їй інструмент, який допоможе жити спокійніше й упевненіше.
Вміння дитини усвідомлювати, називати і ділитися тим, що вона відчуває — це не просто «приємна опція». Це базова навичка, яка з дитинства формує психічне здоров’я, здатність справлятися зі стресом, будувати добрі стосунки і відчувати власну цінність. Для мам, які хочуть, щоб їхні діти були сильними як внутрішньо, так і в спілкуванні — ця тема важлива як ніколи.
Чому це важливо
За дослідженням Єльського університету (Yale Center for Emotional Intelligence), діти, які вчаться розпізнавати й називати свої емоції, краще ладнають із ровесниками, рідше мають проблеми з агресією і швидше виходять зі стану стресу.
За даними ЮНІСЕФ, війна в Україні поставила під загрозу психічне здоров’я близько 1,5 мільйона дітей. Багато з них відчувають тривогу, депресію або посттравматичний стресовий розлад (UNICEF, 2023).
Ще одне опитування UNICEF серед українських батьків показало, що понад половина дітей мають підвищену тривожність, і лише небагато з них отримують фахову допомогу (UNICEF report).
Ці цифри підтверджують: навички емоційної грамотності зараз потрібні кожній дитині.
Як навчити дитину говорити про свої почуття
- Називайте емоції вголос. Якщо малюк сердиться — скажіть: «Ти зараз злишся, правда?» Це допомагає поєднати внутрішнє відчуття зі словом.
- Давайте приклад. Коли ви кажете: «Я засмутилася, бо посварилася з подругою», дитина бачить: почуття можна озвучувати — і це нормально.
- Використовуйте гру. Намалюйте «коло емоцій» або картки зі смайликами. Запитуйте: «Який у тебе сьогодні настрій?»
- Читання і казки. Книжки на кшталт «Кольори почуттів» допомагають дітям упізнавати емоції у героїв, а потім — і в собі.
- Підтримка замість знецінення. Замість «не плач» — краще: «Я бачу, що тобі сумно. Я з тобою».
- Безпечний простір. Якщо дитина не хоче говорити — дозвольте їй малювати, слухати музику чи просто побути поруч. Важливо, щоб вона знала: її почуття приймають.
Емоційна грамотність — це і для дорослих
Діти вчаться не лише з книжок чи ігор, а насамперед із поведінки дорослих. Якщо мама чи тато можуть відкрито й спокійно сказати: «Я зараз злюся, бо день був складний» або «Мені трішки страшно, але я впораюся», дитина засвоює: емоції — це нормально, їх не треба ховати чи соромитися.
Малюки копіюють інтонації, жести й навіть наші реакції на стрес. Якщо дорослий у гніві грюкає дверима — дитина теж спробує саме так виражати злість. Якщо ж дорослий проговорює: «Я відчуваю злість, і зараз спробую заспокоїтись», дитина бачить інший сценарій — конструктивний і здоровий.
Психологи підкреслюють: важливо не прикидатися «завжди спокійними», а показувати дітям, що різні почуття бувають у кожного. Тоді дитина росте з розумінням: і радість, і смуток, і злість — частина життя, з якою можна впоратися без шкоди для себе й інших.
Формуючи власну емоційну грамотність, ми одночасно навчаємо цього і дітей. Це один із найпростіших, але найефективніших способів виховання.
Де можна отримати підтримку
Розвивати ці навички можна не лише вдома. В Україні діє програма «СпівДія заради Дітей», де проводять заняття з позитивного батьківства.
Тут батьки отримують поради від психологів, а діти — простір, де вони вчаться говорити про свої емоції та почуватися почутими. Це безпечний формат, де сім’я разом практикує нові способи спілкування.
Проєкти “СпівДії” працюють в десятках громад по всій Україні — у школах, хабах, тимчасових шелтерах. Її команда створює простори, де з дітьми й підлітками вибудовується контакт — не шляхом тиску, а через підтримку, гру, мистецтво, безпечну присутність. Там, де важливо не вказувати — а бути поруч.
Насьогодні ініціатива охоплює:
— 24 команди Харківської області,
— 15 команд на Сумщині,
а також має діючі простори в Черкасах, Луцьку, Житомирі та Запоріжжі.
Дізнайтеся про зустрічі СпівДії у вашому місті. Це простий крок, щоб зробити вашу дитину впевненішою, спокійнішою і щасливішою.
📍 Детальніше про програму — на сайті: https://spivdiia.org.ua/children-program або на сторінках ініціативи Instagram, Facebook, ТікТок.
Авторка матеріалу:
Дарина Аітова. Психологиня, керівниця програмного відділу СпівДія Діти
