Кожен важливий: як одна казка допомагає дітям, яких ігнорують
Булінг не має об’єктивних причин. Але завжди є ймовірність, що в середовищі однолітків дитина виявиться аутсайдером. Вирішення проблеми полягає в роботі і з тими, кого ігнорують чи ображають, і з тими, хто це робить. Варто з самого дитинства навчати толерантності й поваги до кожної людини.
У видавництві #книголав вийшла книга «Хортон чує хтосів!» Доктора Сьюза, відомого американського дитячого письменника й автора Грінча. Вона дуже просто розповідає про право кожного й кожної на існування, про правила взаємодії у суспільстві та видимість навіть найменших.
Слон Хортон має великі вуха, тож зміг почути тоненький і тихий звук, який доносився з піщинки. Але виявилося, що то крихітна планета, на якій живуть невеличкі створіння — хтосі. Але інші тварини мають не такий гарний слух, тому не чують голоси з Хтовіля. А якщо не чують, не бачать, то й думають, що хтосів не існує. Вони хочуть сховати «піщинку», позбутися її, бо вона не видається їм важливою. Але Хортон знає правду й обіцяє захищати своїх нових друзів.
Він знаходить метод, як довести, що хтосі справді живуть на піщинці. І що вони такі ж створіння, як і інші тварини. Важливі. Їх не розгледиш без збільшувального скла, тому їх легко не помітити й роздавити. Але це не означає, що їх можна от так легко відкинути та зробити вигляд, що їх не існує. Вони інші, менші, але теж створіння, які мають таке ж право на життя.
Хортон каже: «Кожен з нас особистість — розмір тут ні до чого». Це послання кожній дитині, скільки б років їй не було, що вона важлива, її голос має значення. Діти асоціюють «великий» і «дорослий» із цінністю, значимістю, силою. Відповідно, можуть почуватися зовсім навпаки. Головне — довести, що їхній внесок вагомий, їхнє слово необхідне, їхні зусилля того варті. Маленький — не значить неважливий, вони дійсно можуть змінювати, впливати, будувати й бути частиною.
Казка допомагає усвідомити, наскільки важлива кожна особистість. Усередині нас — цілий всесвіт. Хтосі непомітні, але їхні міста мають будинки, дороги, лікарні, дитячі майданчики й магазини. А розмір і відмінності — не привід до дискримінації. Проте діти не завжди це розуміють. А для булінгу, ігнорування, образ достатньо маленької відмінності, як-от «не такий» одяг, «не такі» іграшки, «не такий» зовнішній вигляд. Зайва вага або худорлявість, дуже хороші оцінки або дуже погані, сором’язливість, окуляри, фінансовий стан сім’ї чи незвичні захоплення.
Доктор Сьюз нагадує: в житті кожного хтося обов′язково знайдеться Хортон, який стане на його бік. Дитина має розуміти, що ви завжди будете на її стороні. Вона має почуватися важливою, відчувати, що батьки, рідні й друзі завжди стануть на її захист. Потрібно показати, що навіть якщо вашу дитину ігнорують однолітки, це не означає, що вона невидима й самотня, продемонструвати, що проблема не в дитині.
Насамперед варто поважати особисті кордони, бажання і небажання. Не тільки слухати, а й дослуховуватися, коли це можливо. Це покаже дитині, що вона важлива, що є частиною родини й соціуму. Питати думку, поради, щиро цікавитися справами, захопленнями, поглядами. Не перебивати й давати виговоритись, дозволяти проявляти будь-які емоції, не тільки «хороші».
Якщо вашу дитину не помічають у садочку, школі чи на гуртках, важливо не залишати це поза увагою. Поговоріть з дитиною, з вихователями чи вчителями. Іноді допомагають спільні активності, командні ігри, де кожен отримує свою роль. А іноді варто залучити психолога — не щоб «полагодити» дитину, а щоб допомогти колективу навчитися бачити одне одного.
Також варто давати приклади для наслідування. Такі книги, як «Хортон чує хтосів!», мультфільми, у яких є справжня дружба, де розповідається про повагу, допомогу, взаєморозуміння і справжні цінності. Відмінності не мають розділяти, вони можуть робити нас цікавими одне одному. І якщо з дитинства вчити доброти, поваги й уважності, то світ стане трішки кращим.
