Природне материнство: містика вагіни та грудного вигодовування
Природне материнство – брехливе маніпулювання та відмова від справжніх можливостей? Хто вкрав у жінок їхні можливості? Чи вони добровільно позбавились їх?
Перекладач та мама Олена Кожевнікова пропонує цікаву інформацію для роздумів.
Пропоную до вашої уваги мій переклад тексту доктора Amy Tuteur, суть якого є значною частиною моєї філософії.
Чи не змусили жінок брехнею поставити хрест на правдивих можливостях заради «розширення можливостей» шляхом розмноження та грудного вигодовування?
Фотопроект Women In The Wild немецкого фотографа Эрин Уайт
Уявіть себе на хвилину «активістом за права чоловіків» (MRA). Ви зрозуміли, кого я маю на увазі: вони скиглять про «фемінацисток» та (білих) чоловіків, таких як вони самі, як жертв дискримінації.
Уявіть всепоглинаюче відчуття глибинної загрози від жінок – розумних, талановитих та могутніх. Яким чином ви б схилили їх до того, щоб вони здали вам свої можливості?
Звісна річ – ви б брехливо змусили їх відмовитись від справжніх можливостей, підмінивши їх фальшивим «розширенням можливостей» через дітонародження та годування грудьми – власне, саме тими речами, які впродовж всієї історії людства знесилювали жінок та позбавляли їх можливостей! А назвати це ви могли б «Природним Батьківством».
Уявляти тут нічого не потрібно; це те, що відбувалося з жінками протягом останніх декількох десятиліть. В рамках руху «природного батьківства», словосполучення «розширення прав та можливостей» (“empowerment”) без розбору застосовується по відношенню до функцій відтворення. Жінки стверджують, що розширюють можливості та поліпшують самооцінку через пологи без медичного втручання або «пологи вдома»; жінки стверджують, що розширюють можливості та поліпшують самооцінку подовженим грудним вигодовуванням, тандемним грудним вигодовуванням, «годувальними» фотосесіями та трюками. Я роками розмірковувала, яким чином права та можливості жінок можуть були розширені через фізіологічні функції, аж доки не зрозуміла, що такий “empowerment” є ніщо інше, як спосіб переконати жінок припинити досягати реальних правових, політичних та економічних можливостей. Вся індустрія природного батьківства присвячена тому, щоб схилити жінок відмовитися від реальної сили і можливостей в обмін на штучне «наділення можливостями» наслідувати їхніх праматерів, які заледве відрізнялись від рухомого майна.
Бетті Фрідан написала про загадку жіночності. Конспект Вікіпедії пояснює деякі її ключові твердження:
«Фрідан показує, що рекламодавці намагалися заохочувати домогосподарок думати про себе, як про фахівців, котрі потребують безліч спеціалізованих продуктів для виконання своєї роботи, тим самим занеохочуючи домогосподарок робити справжню кар’єру, оскільки це означатиме, що вони не будуть витрачати стільки часу і зусиль на обслуговування домогосподарства, таким чином, не купуватимуть стільки побутових виробів, перешкоджаючи отриманню прибутків рекламодавців.»
та:
«Опитавши декілька не працевлаштованих домогосподарок, Фрідан з’ясувала, що, незважаючи на відсутність вдоволення від хатньої роботи, вони вкрай завантажені нею. Вона припускає, що ці жінки несвідомо розтягують свої домашні обов’язки, щоб заповнити наявний у них час, оскільки загадка жіночності навчила їх, що саме це є їхня роль, і якщо коли-небудь ці задачі будуть виконані, щойно це станеться, жінки стануть непотрібними.»
Книга Фрідан «Загадка жіночності» ознаменувала початок феміністичного руху 1960-70-х р. р., що в значній мірі розширив права та можливості жінок.
Філософії «природного батьківства» — «природні» пологи, грудне вигодовування та «природне (альфа-) материнство» замінили задушливу містику жіночності на не менш задушливу вагінальну та грудну містику. Тепер, замість того, щоб змагатись, у кого найбілосніжніше випрана білизна, тим самим поступаючись чоловікам ширшим світом можливостей, у «природному батьківстві» жінки нещадно змагаються між собою за те, у кого були найдовші пологи без медичного втручання, та хто довше годував груддю… тим самим поступаючись чоловікам ширшим світом можливостей.
Це блискуча спритність рук, якщо вдуматись. Не потрібно намагатись вкрасти в жінок вже наявні можливості; маніпулюйте ними так, щоб вони віддали їх добровільно. Нема нічого випадкового чи дивного, що сучасних жінок заохочують «розширювати можливості» шляхом відмови від епідуральної анестезії та годування груддю трирічних дітей. Жінки, наділені можливостями через використання власних статевих органів, навряд чи здатні боротись з будь-ким за справжні можливості.
Так чи інакше, містика вагіни та містика ГВ є ще більш суворо обмежувальними, ніж містика жіночності 1950-х. Принаймні, в ті часи жінкам належали хоча б власні тіла. У 50-ті підкреслювалась важливість бездоганно доглянутої оселі, в той час як сучасний акцент робиться на тому, щоб жінки зазнавали жорстокого болю під час пологів, повністю віддавали власні груди дітям на довгі роки поспіль, та ігнорували свої власні потреби в реалізації поза материнством.
Це спритний трюк, але ми не повинні купитись на нього. Маючи у власному досвіді «природні» пологи, вигодувавши грудьми чотирьох дітей, та полишивши медичну практику заради того, щоб залишатись з ними вдома, я знаю наскільки виношування та вирощування дитини може наповнити сенсом життя, задовольнити деяких жінок в деяких ситуаціях. Але задоволення та розширення можливостей – два дуже різних поняття. Можливості жінок не розширюються через пологи без медичного втручання та подовжене годування груддю; вони звужуються та зникають — і в цьому суть.
