Магічна історія напередодні Різдва. Уривок із книги «Різдвяне бажання» від #книголав
Зворушлива та не без гумору історія кохання від авторки бестселерів «New York Times» — Кортні Коул.
«Різдвяне бажання» — ідеальне поєднання святкового настрою та драматичних поворотів про подружню пару, втомлену від шлюбу та рутинних обовʼязків.
Напередодні Різдва Джона та Ноель, головні герої, отримують можливість прожити інші життя — ті, про які мріяли до одруження.
Одного разу вони зустрічають літнього чоловіка, який пропонує їм загадати бажання на старій сніговій кулі. Після цього їхні життя змінюються… Наступного ранку вони прокидаються у різних квартирах та ліжках й отримують все, про що мріяли так довго.
Чи почнуть головні герої життя спочатку? Чи зможуть віднайти шлях одне до одного, поки не стало надто пізно, чи різдвяна магія має на них інші плани?
Читайте уривок із книги та замовляйте книгу за посиланням.
— Якби ви могли потрясти цю снігову кулю і загадати бажання, створивши світ, який ви б хотіли… Яким би він був? Подумайте про це обоє, — каже чоловік їм, а тоді гладить Еліота по великій голові.
— Будь слухняним хлопчиком, Еліоте, — каже він собаці. — Приходь до мене в будь-який час.
Він киває подружжю.
— Щасливого вам Різдва! Цьому старому ще треба пекти пряники.
На цих словах він зникає у своїх підсобних лабіринтах, навіть не озирнувшись.
Пара йде додому майже мовчки, занурена у свої думки. Під їхніми черевиками хрумтить сніг. Вони вже майже дійшли до свого будинку, коли Джек повертається до дружини.
— Я не називав йому ім’я Еліота, — каже він. — А ти?
Нора замислюється.
— Не пам’ятаю. Мабуть, промовилася, бо імені немає на нашийнику.
Двері їхнього будинку відчиняються, і їх вітає швейцар.
— Доброго вечора, містере й місіс Блейк, — каже він. Він злегка нахиляється до Еліота. — Доброго вечора, юначе, — додає він до собаки. Чоловік зиркає на пару. — Можна його пригостити?
— Авжеж, Метью, — усміхається Нора.
Швейцар тягнеться до кишені й дістає ласощі, які носить спеціально для Еліота. Пес з’їдає смаколик за пів секунди, облизує руку, а потім заслинює черевик Метью. Швейцар не зволікає, мовчки дістає серветку й витирає черевика, як і сотні разів до цього.
— Гарного вечора, — сміється Нора.
Подружжя піднімається на двадцять другий поверх і заходить у свою квартиру. Багато хто назвав би її розкішною, але і Нора, і Джек вважають, що нині тут трохи порожньо та холодно.
Нора дістає снігову кулю і ставить її на книжкову полицю в спальні. Вони мовчки чистять зуби, вимикають світло й завалюються в ліжко.
Вони роблять усе це, не торкаючись одне одного.
Еліот застрибує на ліжко й розтягується між ними. Пара засинає, пригорнувшись до собаки, а не одне до одного, обмірковуючи запитання, яке поставив їм добрий, але дивакуватий старий в антикварній крамниці.
Що б ви зробили, якби могли створити свій власний світ?
Місячне сяйво б’є у вікно, освітлюючи снігову кулю.
Блискучий сніг крутиться, піднімаючись у рідину, що оточує скляну родину, а тоді за кілька хвилин осідає, перш ніж знову зануритися в нерухому тишу.
