Успішний досвід боротьби з епідеміями в Київській Русі

У ці дні перед усім світом стоять питання боротьби з пандемією та які методи ефективного захисту від інфекцій населення.

А як боролися з епідеміями наші пращури за часів Київської Русі? Чому нам слід повчитися у них? Про це дізнаємося зі статті, яку підготував «Парк Київська Русь».

Міста Київської Русі були багаті та багатолюдні. Адже вони були центрами не тільки ремісничого виробництва і торгівлі, а й центрами розвитку культури та науки. Крім русичів, слов’ян, тут мешкало чимало прибульців зі Скандинавії, Візантійської імперії, країн Близького Сходу… Торгові та економічні інтереси приваблювали сюди людей із різних країн.

Проте, сучасна наука, історія, археологія, стверджує, що жителі Київської Русі, на відміну від середньовічної Західної Європи, значно менше страждали від масових епідемій. Одна з причин цього в тому, що міста Київської Русі не були так перенаселені, як західноєвропейські. Друга причина в тому, що давні русичі приділяли величезне значення санітарії та гігієні, як особистій, так і суспільній.

Звичайно, як і у всіх середньовічних державах, в Київській Русі траплялися «повальні мори». Але ці епідемії не були такими спустошливими, як у Західній Європі того часу. Є літописні свідчення того, що населення Київської Русі страждало від чуми, холери, лепри та інших інфекційних хвороб. Зазначалося, що вогнищами виникнення епідемій були прикордонні міста, через які проходили іноземні каравани.

Стародавні кияни розуміли, що інфекційні хвороби переходять від людини до людини, тому обмежували заражені місця, де були хворі. Якщо епідемія поширювалася на все місто, мешканці покидали його, йшли у ліси, кидаючи будинки, залишаючи скарб і запас їжі хворим родичам, і не поверталися доки не пройде мор. Фактом позбавлення від хвороби приймався той момент, коли вмирав останній хворий і заразитися, здавалося, було не від кого. Нічого не знаючи про збудників захворювань, люди поверталися до міст, і епідемія могла відновитися. Повторним спалахам епідемій сприяло і те, що часто померлих від інфекції людей ховали на кладовищах при церквах. Іноді, вважаючи місце проклятим, люди спалювали цілі поселення.

Але все ж, слід зазначити, що з доісторичних часів у наших пращурів були правильні уявлення про санітарію. Стародавні слов’яни давно помітили взаємозв’язок між здоров’ям і підтримкою особистої, харчової, громадської чистоти.

В багатьох аспектах Київська Русь значно випереджала сусідні країни щодо впровадження в побут санітарно-гігієнічних заходів. Наприклад, в деяких населених пунктах археологи знаходять залишки дерев’яних водогонів, а вулиці таких міст, як Київ і Львів уже в X столітті були вимощені дерев’яними настилами.

Сучасники Київської Русі часто відзначають «культ обмивання» у русичів.

Літописець Нестор згадує про загартовування – обливання холодною водою, що було звичною справою для древніх киян. У рукописах Нестора відзначається, що князь Володимир Мономах «… Весь розпорядок у будинку сам встановлював, і в спеку, і в холод – обмивання тілес».

Особливе місце в житті Київської Русі приділялося лазні. Про неї можна знайти згадки в літописах, наприклад, у літописі Нестора, що датується 1113 роком. А в договорі з Візантією, згадуваному в літописі 907 року, йдеться про зобов’язання переможеною Візантією надавати можливість купцям уз Київської Русі користуватися лазнею в Константинополі.

Крім користування лазнями існувала ще одна здорова традиція – зберігання їжі, особливо зерна і води, у виключній чистоті, поза досяжністю тварин, особливо собак. Це було обумовлено традиційною повагою древніх слов’ян до води і хліба, що бере початок у язичницьких віруваннях у святість дарів природи.

Безліч цікавих фактів, які актуальні сьогодні, можна дізнатися, приїхавши після карантину до «Парку Київська Русь», що на Київщині. Тут вас очікують не «сухі» факти з підручників, а можливість на власні очі побачити життя Середньовіччя та зробити власні історичні відкриття. Приїжджайте до Древнього Києва у «Парку Київська Русь» і дізнайтеся, як в дійсності виглядала столиця України тисячу років тому!

Древній Київ у Князівстві Київська Русь («Парк Київська Русь») розташований у Київській області в екологічно чистому місці, в оточенні лісів. На території понад 20 га на основі знань сучасної науки, в своєму реальному розмірі відтворюється Київ V-XIII століть в межах його історичного центру, відомого як Дитинець або Град Володимира. Тут також відроджуються атмосфера і дух тої славної епохи. Крім шедеврів середньовічної архітектури, на території є музеї та експозиції. У Князівстві відроджуються традиційні бойові мистецтва: середньовічний бій, верхова стрільба з лука, гарцювання (джигітовка).

До речі, тут можна освоїти стародавнє бойове мистецтво верхової стрільби з лука, записавшись до школи кінних лучників «Князь Володимир». Для цього потрібно звернутися до організаторів у Древньому Києві або зв’язатися за тел. (044) 461-99-37, (050) 385-20-35. І вже з першого заняття ви почнете опановувати мистецтво керувати конем і влучно стріляти з лука, долучаючись до бойових традицій наших пращурів!

У Древньому Києві у вихідні та в святкові дні проводяться фестивалі історичної реконструкції, міжнародні змагання з древніх бойових мистецтв, відзначаються традиційні українські свята.

Древній Київ розташований в 45 хвилинах їзди від Києва сучасного – в Київській області, Обухівському районі, с. Копачів.

Маршрутки курсують у вихідні та святкові дні від ст.метро «Видубичі», згідно з розкладом на сайті.

Детальніше на сайті www.parkkyivrus.com