Дитина боїться грому та блискавки: як допомогти
Блискавка в небі, гучний грім — і ось дитина вже затуляє вуха, ховається під ковдру або навіть починає плакати. Страх перед стихією — нормальне явище в дитячому віці, але важливо правильно на нього реагувати, щоб він не переріс у тривожний розлад або паніку.
Дитина боїться грому та блискавки: що робити?
Чому діти бояться грози? Різкий звук грому викликає переляк — особливо, якщо дитина не знає, що це. Блискавка і темрява — створюють атмосферу «небезпеки», навіть якщо її немає.
Фантазія також може підсилювати страхи. Діти часто уявляють страшні сценарії, підкріплені мультиками чи розповідями.
Тривожність батьків (навіть неусвідомлена!) теж передається дитині.
Що НЕ варто робити, якщо дитина боїться грози
❌ Не висміювати страх: «Та не бійся, ну що ти, як малюк!»
❌ Не ігнорувати: «Грім і грім, досить уже!»
❌ Не говорити про покарання дитини і не лякати ще більше: «Якщо не слухатимеш — грім тебе покарає!»
❌ Не змушувати дивитись на грозу, «щоб звикла».
Як підтримати дитину, якщо вона боїться грози
1. Пояснити доступно
«Грім — це як барабан у хмарах. Блискавка — це електрика в небі. Це не страшно, просто голосно».
Розкажіть, що блискавка далеко, а вікна й дім — безпечні.
Покажіть карту блискавок онлайн або дитяче відео про погоду.
2. Створити відчуття безпеки
Обійміть, запропонуйте посидіти разом: «Я поруч. Ми в безпеці».
Можна зробити укриття з ковдри або намету — гра + захист.
3. Використати гру
Гроза як гра: рахувати секунди між спалахом і звуком («це як змагання!»).
Намалюйте блискавку, придумайте «друга Громика» — герой, який не страшний.
Створіть власний ритуал: «грозовий чай», пісня, казка.
4. Фізіологічні трюки
Нехай дитина дихає разом з вами: «вдих носом — видих ротом».
Послухайте спокійну музику або ввімкніть білий шум.
5. Поговоріть після
Коли все минуло, проговоріть:
«Ти боявся, але все минуло. І ти молодець — впорався».
Коли звернутись до спеціаліста?
- Якщо страх надто сильний (дитина тремтить, кричить, не спить потім ночами).
- Якщо страх триває більше 6 місяців і порушує звичне життя.
- Якщо дитина починає уникати вулиці, школи чи певного часу доби.
Страх — не слабкість, а сигнал, що дитина потребує опори. Завдання батьків — не усунути всі страхи, а навчити дитину з ними жити впевнено.
