Не обов’язково чути музику, щоб її грати: уривок із книги «100 фактів про музику», #книголав
Які мелодії можуть врятувати життя, а які мають попереджати про дотримання швидкості? Як барабани розповідають про історію Африки? Що відбувається в нашому мозку, коли ми слухаємо музику?
Відповіді на ці та інші запитання містить науково-популярне видання Джерома Мартіна, Еліс Джеймс, Лена Кука та Алекса Фріта.
«100 фактів про музику» — продовження улюбленої серії для дітей від видавництва #книголав. Це видання — подорож у різноманітний світ музики, що дозволить малечі провести час із задоволенням і користю.
Публікуємо уривок із книги:
- Не обов’язково чути музику, щоб її грати.
Повна або часткова втрата слуху не заважає людям створювати музику. Кожен, хто переживає досвід втрати слуху, відчуває це по-різному. Музиканти, які не чують, знаходять власні способи відчувати та створювати музику.
Signmark: Фінський репер
Signmark чує темп і ритм музики через навушники. Беручись за написання пісні, він починає з басів і використовує їх як орієнтир, створюючи решту композиції.
Людвіг ван Бетховен: Німецький композитор
Бетховен використовував кісткову провідність. Він прикріплював до піаніно стрижень і тримав його між зубами, щоб відчувати музичну вібрацію щелепою.
Евелін Гленні: Шотландська перкусіоністка
Гленні виступає босоніж, щоб зчитувати вібрацію ногами. Вона порівнює своє тіло з величезним вухом, здатним відчувати різний ритм і висоту.
SignKid: Репер, родом із Гани
Цей лондонський репер створює музику з постійним ритмом 90 ударів на хвилину. Це дає йому змогу звірятися з власним пульсом, щоб підтримувати ритм музики.
Азарія Тан: Сингапурський піаніст
Коли сингапурський піаніст учив нові музичні твори, він грав, а вчитель під час цього натискав на передпліччя свого учня. У такий спосіб учитель демонстрував, наскільки сильно чи мʼяко потрібно натискати на клавіші.
