Чарівна подорож у Драконяче селище напередодні Різдва: читаємо уривок із дитячої книги «Різдвяний вогонь»
У чарівному Драконячому селищі щороку на Різдво панує магія, що огортає кожен куточок теплом. Цьогоріч маленький п’ятирічний дракончик Довгохвіст отримує особливу місію — запалити святкове вогнище, але за тиждень до великого дня він раптом втрачає свою вогненну силу. Щоб врятувати свято, Довгохвіст вирушає у захопливу та небезпечну подорож, аби повернути свою магію. Чи зможе Довгохвіст відновити свою вогняну силу і принести святкову радість до рідного селища?
«Різдвяний вогонь» — це історія про дружбу, відвагу та святкові дива, яка захопить маленьких читачів із перших сторінок. А яскраві ілюстрації Анастасії Рупосової ще більше оживлять казковий світ і допоможуть створити незабутню атмосферу різдвяного чуда. Це ідеальна книга для спільного читання зимовими вечорами, яка зігріє серця і подарує відчуття справжнього свята.
Про авторку:
Єлізавета Максименко — одна з найбільших книжкових блогерок України. Здобула економічну освіту, а тоді кинула нудну роботу заради творчості. Разом із чоловіком Єлізавета керує студією музичного виробництва, веде книжковий блог, пише книжки та виховує двох котиків.
Публікуємо уривок із книжки:
Довгохвіст аж підстрибував із нетерплячки й хвилювання. Дракончик уже передчував, як полум’я залоскоче в горлі й вирветься з нього жовтогарячим потоком. Тішився, що нарешті зможе похвалитися цим умінням перед Жвавиком. Уявляв і те, як батьки пишатимуться ним і, як дорослому, дозволять лягати спати трішки пізніше.
Довгохвіст глибоко вдихнув, прагнучи увібрати якнайбільше повітря, а тоді рвучко видихнув.
Нічого.
Жодного вогню.
Лише пара з рота.
Маленький дракончик швидко набрав у легені ще більше повітря. Затримав подих. Один, два, три…
— Ху-у-у-ух, — видобув із себе справжній буревій. Проте без найменшої іскринки.
Нова спроба. Ще одна. Ще. І знову невдало. Він добряче дмухав, роздуваючи щічки, але вогонь не з’являвся. І дракончика охопив розпач.
— Це катастрофа, — пробубонів собі під носа Довгохвіст.
Очі наповнилися слізьми, але він стримався. Плакати у свій день народження не хотілося. Та чому ж не виходить дихати вогнем? Він мріяв про це скільки себе пам’ятав. І така халепа!
Довгохвіст спробував ще раз — і знесилено закашлявся.
— Зі мною щось не так! Я несправжній дракон? — заголосив він і таки залився сльозами.
А за тиждень Різдво! Усі родини Драконячого селища на Святвечір традиційно зберуться на головній галявині довкола вогнища. Вони співатимуть колядки, питимуть какао із зефірками й багато сміятимуться. Почесне право запалити вогонь щороку переходило від родини до родини. І ось це випало зробити Довгохвосту! Як він чекав Різдва! І що тепер? Вогню в нього немає. . .
Ото вже Жвавик натішиться з його горя! Він і так задер носа після свого дня народження, бо, бачте, найстарший із їхньої компанії. А тепер Довгохвіст стане посміховиськом!
До нього підійшла мама й тихо обійняла.
— Синку, ти — найсправжнісінький дракон!
Маленький дракончик увесь аж тремтів із напруги та розчарування.
Тато-дракон підбадьорливо поплескав сина по плечу.
— Хлопче, ти — дракон! Справжній дракон, син своїх батьків — справжніх драконів!
— Але чому в мене не виходить дихати вогнем? — тихо запитав Довгохвіст. Він пригорнувся до мами, сховавши обличчя.
Батьки перезирнулися.
— Таке іноді трапляється, — озвалася мама.
— Але це можна виправити, синку, — підхопив тато.
— Здається, про це було в одній старій легенді! Мерщій додому й знайдемо її в книжках!
Довгохвіст помчав по заметеній снігом доріжці до рідної печери, витираючи мокрі від сліз щоки. Де й поділася звична незграбність: дорогою він зачепив хвостом лише один вуличний ліхтар. Той голосно дзенькнув і загойдався, але встояв.
