Казка с психологом. Кривенька качечка
Не секрет, що найпростіший і при цьому найдієвіший спосіб виховувати дітей — це особистий приклад батьків. А ще дуже здорово використовувати казки для того, щоб діти розібралися, що таке добре і що таке погано.
Разом з психологом Оксаною Пономаренко по-новому дивимося на відомі казки. Не забудьте подивитися рубрику «Казка з психологом«.
Сьогодні у рубриці українська народна казочка «Кривенька качечка». Хто пам’ятає?
А ось вам мої роздуми…
«Жили собі дід і баба, а дітей у них не було. Усе сумують вони.»
Як же вони можуть радіти, якщо дітей у них немає. Звикли вони сумувати от так і живуть.
Набридло, мабуть, дідові сумувати, посидів він у сумі відчуває – не його. Чоловіки – це дія. Не можуть вони сидіти в емоціях – уперед еге гей, за новими досягненнями, у роботі та спілкуванні живе енергія.
«Дід і каже бабі: —Ходімо, бабо, у ліс по гриби!»
Який молодець, витягнув бабу у ліс від її суму.
Добре, що баба послухалася чоловіка і пішла.
«Збирає баба гриби, глядь — у кущику гніздечко, а в гніздечку сидить качечка. От і каже баба діду: —Подивись, діду, яка гарна качечка! Каже дід: —Візьмімо її додому, нехай у нас живе.»
Дивіться, баба візуал, а дід стратегічно логічно мислить. Думає, візьмемо до хати качечку, будемо про неї піклуватися – гніздечко зробимо, адже качечка зі зламаною ніжкою. Так і зробили, як дід сказав.
Наступного дня знову за грибами до лісу вирушили. «Повертаються, бачать — у хаті скрізь прибрано, хліб напечений, борщ зварений. Вони до сусідів запитувати: —Хто це? Хто це? Ніхто нічого не знає.»
Ну що тут скажеш? Їм і вареники є і свіжий смачний хліб та борщ. Щось і про них піклується. Роздумували баба з дідом, хто ж це. Вони знову до сусідів розпитують, а ті і кажуть, що бачили красиву дівчину але трішки шкутильгала. Дива! І не поясниш це.
—Знаєш що, діду? Зробимо так: скажемо, начеб-то ми йдемо по гриби, а самі сховаємося і підгледимо, хто це нам воду носить» А дід послухав бабу… єх… і що сталося?
Сховалися та підглядали з-за хати, побачили вони дівчину і пусте гніздечко, не довго думаючи спалили його.
«А тут і дівчина з водою йде. Увійшла в хату, побачила діда і бабу та відразу ж до гніздечка, а гніздечка і немає. Як заплаче вона тоді!
Дід і баба до неї, утішають: —Не плач, люба! Будеш нам замість дочки. Будемо ми тебе любити і пестити, як свою рідну. А дівчина каже: —Я вік би у вас жила, якби ви не спалили мого гніздечка та за мною не підглядали. А тепер, — каже, — не хочу! Зробіть мені, дідусю, прялочку і веретенце, я від вас піду. Плачуть дід і баба, просять її залишитися — не погоджується.»
Про що цей епізод казки? Про кордони особистості. Про те, що у кожного є свій простір, своя територія, свої таємниці, свої справи. Кордони особистості потрібно поважати і свої і інших.
А що дівчина? Залишилася зовсім без пір’ячка. Дівчина справилася! Пролітали повз хати 3 зграї качечок, кожна з них скинула пір’їнки, обклалася дівчина пір’ячком, обернулася качечкою і полетіла разом зі зграйкою. Ось так вона і зцілилася, допомогли качечки , такі ж як вона, кожна подарувала всього навсьго одну пір’їнку, а для качечки це відеовлення пірїнок.
Ось така казочка.
А який зміст побачили ви?
