ПапаWOW. Композитор Анатолій Карпенко
Сьогодні ми хочемо познайомити Вас з композитором, продюсером і татом Анатолієм Карпенко.
Анатолій, чим запам’яталося Вам Ваше дитинство?
Кольори і аромати. Зима і санки. Нас з сестрою закутували в ковдру, садили на санчата з подушками і возили морозним днем, в теплі і комфорті, по алеях і пагорбах печерських парків. Навіть зараз, через багато років, приїжджаючи на Печерськ, де ми жили, я відчуваю ці, до болю знайомі аромати і затишок мого безтурботного дитинства, тепло маминих і силу батьківських рук. Ще — музика, заняття якою тривають і досі, без перерви. У радіусі навколо нашого будинку було багато закладів культури і в них безкоштовних гуртків та спортивних секцій — «Палац піонерів», «Клуб заводу «Арсенал», «Клуб юних техніків» тощо, тому вільної хвилини не було (слава Богу!). Музика, хореографія, спорт, «очумілі ручки». Дякувати батькам!
Ви завжди хотіли займатися творчістю?
Не тільки хотів — я нею займаюся завжди. Творчість — невід’ємна складова мого існування, мого життя.
Ви співпрацюєте з багатьма відомими артистами. Чи є ті, з ким працювати особливо приємно і легко?
Звичайно, найприємніше творити з моєю дружиною Жанною Боднарук, бо таких яскравих, самобутніх, видатних майстрів вокального мистецтва на нашій планеті не так вже й багато. І підтвердження тому — численні перемоги на конкурсах і фестивалях і отримані дипломи, наприклад, від Мішеля Леграна (!). Її виступи на кращих майданчиках Європи, Америки і нашої країни завжди проходять з незмінним успіхом. Але працювати «… легко …»? На жаль так не буває. У творчих особистостей ідей і суперечок завжди багато. І ось уже, коли нарешті «народжується істина», тоді настає полегшення — справжня насолода «народженим» твором!
А що стосується інших видатних артистів, то за весь час моєї роботи їх було досить багато: Дмитро Гнатюк, Юрій Нікулін, Валерій Леонтьєв, українські зірки естради… — всіх не перелічити, і з усіма працювати і спілкуватися було дуже приємно, правда, не завжди легко. Це — творчість!
Ви були членом журі багатьох музичних конкурсів і фестивалів, лауреатом Всеукраїнського фестивалю сучасної української естрадної пісні «Пісенний вернісаж». Як Ви вважаєте, чи варто молодим виконавцям брати участь у конкурсах? Що це може їм дати?
Пізнання себе, своїх здібностей і можливостей. Перевірка на витривалість і віру в свої сили. Живий контакт з публікою і професійним журі. Можливість спілкування з продюсерами і авторами нових творів, тощо. Взагалі, сама участь у таких заходах — це для молодих виконавців шанс «виходу в світ».
Чим на сьогоднішній момент найбільше пишаєтеся у творчому плані?
Усім. Піснями, написаними для Жанни Боднарук і багатьох зірок естради, музикою до кіно і спектаклів, які йдуть не тільки в Україні, але і за її межами. Всі твори, «народжені» за ці роки — це «мої діти», яких я люблю і пишаюся ними.
У Вас творча родина. Дружина — відома виконавиця, син Андрій теж займається музикою — чи не «тісно» вам у творчих рамках, чи ви навпаки, доповнюєте один одного?
Звичайно ж, доповнюємо один одного! Хто ж, як не композитор — є кращий «додаток» для класної співачки? І навпаки — хто ж, як не прекрасна співачка може бути МУЗОЮ для хорошого композитора? Додає і син молодіжний смак і стиль, що дуже важливо в творчості.
А ось у творчості немає рамок. «Творчий політ» — не порожні слова. Творити — це означає придумувати і реалізувати нові ідеї, фантазувати … А які ж рамки можуть бути у фантазії?
Який Ви батько? Що найголовніше, на Ваш погляд, повинен дати синові батько?
Розуміння і значення слів «Батьківщина, патріотизм, родина, батьки, любов, коріння, Бог». Розуміння того, що він — мужчина. Розуміння слів — честь, совість, відповідальність. Уміння захистити себе і своїх близьких. І ще багато чого…
Чи є у вас з сином якісь особливі традиції?
Напевно відзначення українських свят, які повертаються на нашу багатостраждальну землю, на сьогодні і є — особливими традиціями. Хочеться вірити, що ці традиції разом з рідною українською мовою увійдуть у кожну українську родину, відродять славу українських козаків. Тоді наші діти будуть відчувати себе справжніми українцями з справжнім почуттям «гідності», а не «меншовартості».
Якби Ви відправляли лист синові в майбутнє, що б Ви йому хотіли сказати в першу чергу?
Будь справжнім. Справжнім сином, батьком, люблячим чоловіком, сміливим, сильним мужчиною, щирою людиною. Визнач в житті цілі і шляхи їх досягнення. Не лінуйся…
Продовжіть фразу: «Щастя — це …»
Коханим бути і любити.
Чимало діток народити.
У творчості як «сир» купатись і з музою не розставатись.
Щоби закінчилась війна – бо всі живі потрібні нам.
І щоб народ наш жив в достатку,
і влада вся була — в порядку,
і про хвороби всі забути.
Ось що для нас — щасливим бути!
